AAV-P7
| AAV-P7 | |
|---|---|
 | |
| Походження |  США |
| Історія виробництва | |
| Розробник | FMC Corporation |
| Виробник | United Defense |
| Виготовлення | 1972- |
| Характеристики | |
| Вага | 18 23 (бойова) |
| Довжина | 7940 |
| Ширина | 3270 |
| Висота | 3120 |
| Обслуга | 3 |
| Десант | 25 |
| Калібр | 1×40-мм MK-19 1×25-мм M242 Bushmaster M242 Bushmaster |
| Броня | алюмінієва Лоб: 30 Борт: 35-45 Корма: 35 Дах: 30 Днище: 30 |
Головне озброєння | боєкомплект: 900 |
Другорядне озброєння | додатково: 1×12,7-мм Browning M2 |
| Двигун | Detroit Diesel 8V-53T (P-7) Cummins VT 400 903 (P-7A1) 400 525 |
| Питома потужність | 18 |
| Підвіска | торсіонна |
| Швидкість | шосе: 70 бездоріжжя: 13 (по воді) |
| Прохідність | рів: 2,4 |
AAV-P7 у Вікісховищі | |
AAV-P7 (англ. Assault Amphibious Vehicle) (укр. Атакуюча плавуча машина) — плавучий бронетранспортер Корпусу морської піхоти США. На відміну від інших десантних плавучих панцирних транспортерів може застосовуватись у бойових діях на суші. Раніше позначався LVTP-7 (Landing Vehicle, Tracked, Personnel-7) (укр. Десантна машина, гусенична, екіпаж -7). Використовується для десантування штурмових батальйонів з універсальних десантних кораблів класу Tarawa, Wasp, San-Antonio і їхньої бойової підтримки. Здатен перевозити до 25 морських піхотинців з озброєнням. Їх повинні були замінити транспортери нового покоління EFV.
.jpg)
.jpg)
У березні 1964 Корпус морської піхоти США виробив вимоги для нового плавучого транспортера на заміну LVT-5. Контракт на виробництво у червні 1970 на 942 машин (78,5 млн. Долар США) отримала корпорація FMC (сьогодні United Defense[1], яка у вересні 1967 надала 15 прототипів LVPTX12 (Landing Vehicle Personnel Tracked Experimental, Model 12) на тестування морській піхоті. У серпні 1971 перші LVTP-7 передали Корпусу морської піхоти (1974 останні), де у березні 1972 з ними сформували перші підрозділи.
У ході першої програми по підвищенні захисту машин (1977) LVTP-7 було модернізовано і вони отримали позначення AAV7-A1 (1980/85). Нові серії AAV7-A1 виготовили 1980 і 1984 роках (понад 330).
Крім водія, командира, стрільця у задній частині AAV7-A1 на трьох лавах розміщується 25 морських піхотинців у повному озброєнні.
Справа у передній частині машини AAV7 розміщено моторний відсік з 8-циліндровим дизелем з турбонаддувом Detroit Diesel потужністю 400 к.с. У AAV7 А1 встановлено мотор Cummins Engine. Для руху на воді використовують два водометИ.
AAV-P7 призначені для транспортування морської піхоти з десантних кораблів на берег для захоплення плацдарму. Оскільки під час десантування передбачається вогнева підтримка з літаків, кораблів, озброєння самих AAV-P7 може використовуватись проти невеликих цілей — піхоти і легко захищених машин.
- LVTP-7: базова модифікація. 1972
- LVTP-7A1: модифікація з системою інтерком AN/VIC-2. 1982
- AAVP-7A1: нове позначення моделі LVTP-7A1
- AAVC-7A1: командирська машина для 2 офіцерів і 5 операторів з розвинутими системами зв'язку
- AAVR-7A1: інженерна машина з стрілою крана на кулеметній вежі. У середині розміщені запчастини, інструменти і 3 механіки
- Christopher F. Foss (Hrsg.): Jane's Armour & Artillery. 2009—2010. Jane's Information Group Inc, Coulsdon u. a. 2009, ISBN 978-0-7106-2882-4 (англ.)
- Amphibious Assault Vehicle (AAV-7A1) [Архівовано 17 жовтня 2010 у Wayback Machine.](англ.)
- Assault Amphibian Vehicles of the USMC [Архівовано 17 вересня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
- Assault Amphibian Vehicle Personnel Model 7A1 (AAVP7A1) [Архівовано 24 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- AAV-7A1 Assault Amphibian Vehicle (AAV RAM/RS)(італ.)
